Мариуполь, улица Металлургов. Адрес не скажу. Военторг делит помещение с фитнесс-клубом. Военторг, честно говоря, праймовый, там зимка за тысячу полная. Очень классный военторг.
И там витрина напополам. С одной стороны стоят пластмассовые рекламные чучела солдат в экипировке, а с другой живие девчонтки с резиновыми попками в шортиках и скудными сиськами тягают палку от штанги.
И все это в зимних потемках, с голливудской подсветкой изнутри, легкий снег. И два прапорщика расплющили носы об стекло не с той стороны.
– Та пашли уже! – говорит один прапорщик. – Треба обвес пасматреть.
– Та не мешай! – гавка другий. – Маю бачити за шо воюю!
– За родину.
– А це шо шо, не родина? Он та, третя, то шо, не родина?
– Втора кайфовіша. Але неповнолітня. Блять, пішли ссюди до магазіну. Чєсно, Лєший, от нахуй на таке смотрєть? Бо я вже пронікся патріотізмом шопиздещь. В мене вже ерекція від патриотизму.
– Блять вони вже покидали залізові палки. Зараз раком стають, будуть вправи для живота робити. З прогібанієм. Бльо, тікаймо, братіку.
Капралы садятся под витриной рипстопами в снег. С той стороны стекла стучат. Капралы подрываются. С той стороны нимфа в эластичных шортах показывает фак, потом отдает левой рукой воинскую честь, потом целует стекло с той стороны, оставив розовый мазок на витрине, и убегает прыгать на скакалке.
– От як за цю страну воївать,? – сумно каже перший корпорал. – То ж хуйпоймі шо. Тож перебор патріотізму! Я не можу з таким моцним патріотізмом воювати. Мене распідорасить від такого абьому патріотізму Тре ім кись паранджі видавати. Ніззя так солдатів дратувать. Бо солдати тоді убівать почнуть.
– Так то іх праця, убивати!
– Ну, в прінціпе так. Ле не послє бабів в трусіках! Бо я за тим ваабще всьо нахуй повбиваю! Ти бачив яка попа? Тож атомна бомба, а нє попа, бо можу ахуєть в атакє та до Ростова дойти! В мене перший дорослий разряд, от потім почнуться праблєми з НАТО.
– Тіхо, тіхо, давай покуримо. Сядьмо.
– Тобі стучать, – сказав перший корпорал. – Он, твоя прийшла. Вже наскакалося на скакалках. Шось пальцем на склі малює.
– Знову хуя покаже?
– Нє. Можливо альтернативний половий орган.
Перший корпорал з лезгом покотився по ступеням в броніку аж до самої машини.
– Ви вибачте, – сказав другий корпорал через скло. – Він нормальний, але трохі єбанутий. Бо контужений та пісатель. Тобто він относітельно нормальний. Дабраволєц, канєшно, всяка така хуйня в бошці нєстиковка, але вміяємий. Давайте через півгодини через стінку стрєлочка в военторгу, ага? Там ахуєнна брітанка та добрі дощовики. Тікі шось на трусікі поверху натягніть, бо ви придатки сі застудаете. А в нього броня ся розплаве. Шо пані скаже? А вам вісімняццтяь років є? Бо то ніхуя не жарт. То для вас жарт паєбацця, я для капрала тюрма та позоріще.
Пані за склом пошукала пальці, та обрала перший.
