Вот мы и вернулись после некоторого перерыва — о причинах которого я расскажу. То, что нас банили почем ни попадя — давно не секрет. Последний раз, насколько я помню, за коммент в стиле «вот, бля, дожились». Причины столь трепетного отношения рачни к нам кажутся непонятными, учитывая то, что мы не публикуем списки тайных счетов олигархов,… Читати далі »
Мы эту тему уже поднимали в "Водах Муад'Диба", хотел бы просто внести разъяснение. Эпилептическая реакция крымских оккупантов на известие о том, что днепровская вода стоит денег, а мировая цена болтается от половины до полутора долларов за куб неочищенного пресняка, связана с тем, что ракоцапы пришли из страны, обильной не только реками типа Лены, Оби, Енисея… Читати далі »
Сидить Фокс, чита шось з ноутбуку. Шо само по собі трєвожно, бо він більше візуал, ніж кнігочєй. Струм вимкнуто «із тактіческіх соображеній» – шо означає дріт від снігу порвався, связісти ніхуя не роблять, тому ноут від енергобанку, а інтернет від «жаби». В хаті темно, і єбальнік в нього від світла ноутбуку страшний та синій, як… Читати далі »
– Паєхали, – каже Фокс. – Довгіє прощанія — довгіє сльози. Тим більше шо нєпрілічно плакать в капітана. В тебе дєсять днів урлепу, а йому ще служить. Пхай баула до паравозу. Двадцять друге та двадцять чверте місто. Верхні полки. – Ну, ми поїхали, – кажу я. – Ну єхайте, – каже капітан. – Так ми… Читати далі »
– Нам помніцця варонє! – Гав- гав-гав-гав, – гучно рявкає новорічний хор батальону. – А може буть собакє! – Му-му-му-му! – А можебуть каровє! – Кар-кар-кар! – Ужасно повєзло! – Так, стаять, – каже комбат. – Шо це за хуйня? Де це ворона гавкала? Шо ви таке сіпваєте? – Згідно бойовому розпоряжденню. – сумирно каже… Читати далі »
Вот вам длинный и нудный ролик ни о чем – об РПГ-18 муха. Весь смотреть не надо. Но примерно с 0:40 начинается классика кино. Длится недолго, секунд десять, но такое в голливуде не снимут. Девочки могут не понимать, а мальчики поймут и объяснят – в чем заключался подвиг советского солдата. И это же не просто… Читати далі »
Сидимо им з Фоксом, гарні шо льотчікі люфтваффе в їдальні БіБі Кью. Койот, мультікам, всє дєла. Мідалі, сігни, налєпкі. Хлопи нас обходять по параболіческой траєкторії, дівке дзирять іздалєка та лупають очима. – Та не журись ти, Горькій, – каже Фокс. – Всякоє буває. – Та пішло воно всьо нахуй. Шо значить «Паніческий Піздец»? Мій позивний… Читати далі »
Було таке діло. Три гуцули злапали рака в плєн. Рак був з гармошкой, але ся заблукав на передовій, том шо в них був празднік — день хуй поймі кого із області промишлєнності та якогось святого. А то велике раччє свято, но раки нажерлися, відхуярили в небо боєкомплєкт та пішли в прісядку. А гуцули сидять на… Читати далі »
– От шо ти на мене дивисся, – сказав Фокстрот сабакові, сидячі на наколєнніках та вдивляючись в сумні очі. – Та шо за трагєді во взгляде? – Воно жерти хоче, – сказав я. – Там жеш всьо на єбальніку написано, як на бігборду. Це пес Камєндат з Широкіна. Він тут головна сабака по укрєпрайону, але… Читати далі »
– Ставай, Факстротіна, – сказав я, та уєбав бєрцем по кроваті. – Новий день ся настав. Джаст є перфект дей, дрінк зе сангрія ін зе парк. – Пашов нахуй, – атазвався бойовій побратім, та перевернувся мурзілой до стіни. – В мене старий день дві години як ся скінчив. А в мене діжурство було. Запхай той… Читати далі »
Танк, коли стріля, він кропаль підскакує, то я злетів з броні та кінувся тікати шо оглашонний, доки не в“єбався в з розгону в стіну. Та упав в бєзмолвії, втратив сознаніє та табліцу умножєнія в ньом. Круг мене стояли танкісти в вухастих шапках. – Я так поняв, на сімсот метрів дроту можно не рассчітивать? – сумно… Читати далі »
– А ну йди сюди. – Не піду, бо я гражданськое насілєніе, та не повинен паччінятися військам. – Іди, бо зараз пизди получиш, в нєжєнском смислі. – От так би і сказали, пан комбат. А то «йди сюди». Как то обідно. А вот коли по чілавєчєскі, то єнша справа. – Це шо такє лежить? Я… Читати далі »
Лізе, лізе, – каже Фокс. – Диви! Чісто шо чєлавек-павук! – Ага. Вот жеж чіпка істота! – То ж связіст. Вони усі чіпкі як коали. – Як лінівці. – Та я не розбіраюсь в той ботаніке. Зараз йобнеться. – Не йобнеться. Де ті бачив, шоб связіст йобнувся? Єбанутись може, але йобнутись — ніколи. – Віноград… Читати далі »
– От скажіть мені, – питає комбат, – Марсєльєза, то мальчік чі дєвачка? – То пісня. – Та я знаю шо пісня. Але якшо позивний, і по голосу з радєйкі ніпанятна? А поїхати подивитись не можу, бо то придане подразділєніє? От як з ним розмовлять? Як з мальчіком, чі як з дєвачкой? – Та може… Читати далі »
Ну что, шершни. Сегодня первое ноября и четвертая лычка у Катедры. "Нам Один Готт!". Мы неплохо поработали за четыре года. Многие из вас отвоевали, многие волонтерили, многие поддержали из-за периметра. Ничего бы не было без вас. Иногда было смешно, иногда страшно. Но всегда было хоть что-то, кроме глухого и мрачного пиздеца и безнадеги в стиле… Читати далі »