Крівізна Землі, або Цицьки

– А, Натане, заходь, заходь, – сказав цар юдейський Давид, відкладаючи стилус. – Он там на канапку сідай. Чай, кофе?

– Та нє, спасібо, – відповів пророк, присідаючи на канапу. – Чого викликали, Ваше Вєлічєство?

– Як діла? – спитав цар.

– Вашими молитвами. Давайте ближче до справи. Шо оп“ять у євреїв трапилось?

Давид похрустів пальцями. Видно було, що він не дуже знає як сформулювати проблему.

– Ви крівізну Землі змінити можете?

– Шо? – ошелешено перепитав Натан.

– Та не придурюйся. Всі знають шо Земля — куля, а не то шо в школі кажуть. Мені треба кось ії кривизну поміняти на меньшу. Сам я не можу, а ви там со своїма перемовте із начальником, Йому то не важко буде, як Він ту кулю за шість днів створив та населив.

– Та нашо???

Давид встав з-за столу та почав ходити по кімнаті, заклавши руки за спину. Говорити йому буле дедалі складніше.

– Понімаєш… Є одна така тьолка класна. Може знаєш, Вірсавія?

– Та шо за Урією? Знаю.

– От. То любить вона гола купатися в басейні напроти мого балкону. Але з балкону тіко голову ії видно. Там пагорб заважає, шо між палацом та урієвою хатою. Я вже на дах залазив, шоб подивитися, теж рєзультат коло нуля. Тіко півцицьки видно. А хочецця ж все подивитись! І мені для того треба змінити крівізну Землі.

– Так мо простіше пагорб зрити, чи ще один поверх надбудувать, ніж Бога таким зайобувать? Давиде, схаменись!

– Не можна зрить пагорб! – Давид досадливо цикнув. – Бо Урія шось падазрівать почне.

– Так може Урію… того?

– Можна і того, – легко погодився цар. – Але ж я не знаю, яка та Вірсавія від цицьок нижче. Може в неї з ногами проблеми, або ще шось, тіпа цілюліта. А Урію таки шкода, бо він военачальник добрий, і вапще комбат атец салдатам. Не можна просто так його… того. Коротше, давай крівізну мінять, шоби спочатку подивицця шо маємо.

– Но то… – пророк ся замислив. – А як шо ту Вірсавію в гості запросити та подивицця на місці? Ти ж цар, зроби кийсь банкєт, вишли запрошення та диви скіко хочеш.

– Голу? Ти що, Натане, йобнувся? Шо про мене люди в Єрусалімі скажуть?

– Но то… – покивав головую Натан. – Теж правда. От врєдні баби. Але не можна просто так крівізну мінять, бо в нашої Землі від сраки Австралія з Антарктидою відліпляться та в космос попадають.

– Тай й мать його йоб! Нехай собі падають, шо мені та Антарктіда? А у Вірсавії цицьки знаєш які?..

– Та знаю, – похмуро сказав священик.

– Скудов? – ся здивував цар.

– По рєлігіозним дєлам, а не то шо ти подумав. – так само похмуро відповів Натан. – Мені ж ніззя до бабів, як пророку. Біля мікви ся зустрічали нічаянно.

– О, так опиши на словах шо в неї нижче цицьок. Може й крівізну мінять не треба буде, – зрадів Давид.

– Ну то слухай, – пророк відкашлявся та задумався. – В опщім… е-е-е… м-м-м… а-а-а… та ну його до фраса! Не можу так описати! Шо я тобі, артіст? Переконав. Давай мінять крівізну. Тікі не надовго.

– Отож, – задоволено сказав цар Давид та сів за стіл. – Шо я і казав. От і добре, от і домовилися. Мені надовго і не треба, тіко туди-сюди, шоб я погледів. Доби вистачить. Ви там помоліться як треба, а я ся в боргу не залишу. Жертвопрінашенія, парковки для колісниць, всьо шо надо. Навіть храм построю! Ти ж мене знаєш Натане!

– Та знаю, – досадливо сказав пророк, виходячи з кабінєту. – Отож і горе. Не доведуть тебе баби, Давиде, ні до чого доброго. Дєфіцит воспітані в тебе. Може з сина тіко шось добре вийде, тому й стараюся. Тьху!

Та пішов мінять крівізну Землі.

Й таки не довели до добра, тому шо коли ту кляту крівізну на місце ставили, трохи ії перегнули, й з тих пір із-за неправильної кривизни російскі ракети нормально літати не можуть.

А у всьому винуваті баби та євреї.