Той, хто не знає мови, ніколи не зрозуміє – чому в російскій армії “патєрі”, а в українській “втрати”.
Бо “патєрі” плануються заздалегідь та закладуються в кошторис війни, доки ці люди ще навіть живі. А втрата – це горе, яке завжди приходить до хати без попередження.
Тому росіяни своїх “тіряют”, як шеляги крізь діряву кишеню, а ми своїх втрачаємо, як кохання, щастя та спокій.
Чотко!
Компаративного мовознавства пост. Тонко…
+ супер
Дякую!
Насправді це не так. В нашої армії також прогнозуються втрати і закладаються в розрахунки любої операції. Так само в любій іншої армії – США, Британії, Німеччини. Сенс має той відсоток прогнозованих втрат, тоб то поріг, при перебільшенні якого від операції відмовляються, або докорінно змінюється план операції. В рашке такий поріг відсутній, бо вони звикли:”ЛЮБОЙ ЦЕНОЙ!”
Саме так. Саме мовні тонкощі й відображають менталітет. Власне, це все, що вам потрібно знати про “адіннарот”…