Пока тут кромсается тактическое оливье, а Ангелы готовятся к записи новогоднего поздравления с того места, где Территория Украины переходит в Акваторию Украины, предлагаю литературный конкурс.
Правила простые – надо заполнить сюжет в том месте, где он обрывается, и вырулить на финал. Победителю – ничо особенного, респект, фотка в ФБ (и яйца бывшего кабана Хама, а нынешнего евнуха Манделы, если захочет, и если Новая Почта возьмет).
Победителя выбираю я – но под давлением публики. Чисто Сизар в Колизеях. Решаем до православного Риздва. Паєхалі.
***
– А ото був случай. Ти ж Сойка Василя знаєш? Шо таксує з Миронівки?
– Но то.
– Кінь в пальто. Ото вез він інтуріста з Расії, що хтів своїми очима побачити баню в Ісайках, що за неї сам Клясик писав. Де небіж того поца працював, шо з “Мєста встрєчі”.
– Но то.
– Та заєбав, шо ти нотокаєш… Слу, й ото поїхали вони на сойковому таксі з Миронівки до Богуслава, та заблукали.
– Ахуєть. Ким побитом? Вони шо, сракою вперед їхали?
– Та єбу я как. Мо, поробили ім. В опчім ніч, стоять вони десь під Мисайлівкою, навігатор ніхуя не паше, бінзілін майже вийшов. На вулиці, прашу заметіть, мінус сімнаццять нижче нуля та хуртовина, практіческі пурга, фара на півметра тіко пробива. Шо робити – ніхуя неізвєсно. А в туріста навігатор ще кропаль працює. То Сойко йому й каже – давай друже звіримося друг з другом.
– І шо?
– Капшо. Турист давай плякати, та каже “ні нада звіріться друг на друга, то всьо Путін вінават, народи пассоріл, а у міня жена хахлушка, тьоща в Палтаве і сам я страстний паклоннік Падервянскаго, істаріческую баню хател в Ісайках пасматреть”.
– І шо?
– Та заєбав ти, шо ти всьо врємья ішокаєш… Сойко баче, шо людина неадекватна та трохи йобнута. Вася сам перелякався, сидить та мовчить. Турист се плаче, а Вася мовчить, та ся диветь, як дворнікі по стьоклу чухають туди-сюди, аби снігу дахуя на шкло не ліпло. І тут, бляхамуха, рівно опівночі в таксухі само вмикаецця радіва, і страшний голос студова каже:
(тут тре вписати свою версію оповідки)
***
– І шо, па-настаящему помер туріст???
– “Тучже!” (с)
і страшний голос студова каже:
– А по скики на Расеи яйца?
Турист очами клыпа, як кура крылами. Когда ий вже голову видрубали. Или ще щось.
– Я-я-яки яйца? – пита.
– А з гастроному, – уточнюе страшный голос. – По десять у картонци.
Турист оклемався трохи:
– С-с-сто сорок рублив.
– Два доляры пошты, – пидрахувала радива. – А от в Ирани доляр сорок пьять було. А все одно революция и повный гаплык пид ковдрою.
Тутова турист смикнулся, як монтэр Петро, памьятаэшь, шо на столби фазу знайшов, та й закляк. Навить клипати перестав. И про баню забув…
— І шо, па-настаящему помер туріст???
— «Тучже!» (с)
Не пиздт. мудило! Може это ты свои яйцы по 140 рублив ценишь, а даже в Нерезиновой такие цены побегать поискать надо! Даже в Перекрестке – это далеко не дешманский гастроном – яйцы самые дорогие 120 лежат . а вполне приличные там же есть и за 85. А в Ашане и по 50-60 вполне отличные яйцы категории С0 лежат. А это меньше чем 1 доллар. А на периферии и того меньше . Так шта “Позравляю вас, гражданин соврамши!”
О, ты и тут норму по биоматериалам выполнило? Вот молодец! А теперь возвращайся обратно, откуда прилезло – на хуй к академику Дырову. И извиниться не забудь!
Приєднуюсь до попереднього оратора ))Всіх благ,шановне панство !!))PS.Я б цей опус творчості шановного G.L.поставив би на призове друге місце (після мотоциклістів-під-Могилевом)PS2.Дописувати не буду,бо кожен продвинутий(!)колгоспник знає,-свинячі(не при дамах)яйця – збочення.))
////- Ха-ха, дєвушкі ридають – матроси сміються!
Турист від несподіванки перестає плакать, всі злякано витріщаються на самоговорящщє радіо.
– О, диви: кацап! – радо продовжує голос із радіва, вочевидь, зауваживши туриста. – (з московським акцентом та інтонацією, в якій угадуються нотки хижої зловісності).- Как пагодка в Масквє?
Турист (недоумкувато кліпаючи): – Я чьота юмара-та нє понял… (до таксиста) Ета ви спеціально падстроілі, ета такая шутка, да?..
– Нєт, таваріщ, ета нє шутка! – єхидно відгукується радіво (на цей раз відомим кожному досліднику кала *перекреслено* запарєбріковського інформпростору голосом миршавого педофюрера однієї з країн західної Азії). – Пахоже, срєді нас завьолся нацианал-прєдатєль!
Турист огидно витріщає очі, від чого стає схожим на нігера *перекреслено* афро-африканця, який щосили дме у саксофона:
– Владімір Владіміравіч…
– Позна! – назідатєльним тоном відповідає пєдо-радіво. – Бєндєравскую літературу, значіт, любітє?..
– Што ви, Владімір Владіміравіч, я же!..
– Аправданія ваши аставьтє для пракурора! І нє пєрєбівайтє!
– Прастітє раді бога, Владімір Владіміравіч!
– Папрасіл би вас нє памінать бога тємі же губамі, каторимі ви вашу фашистскую тьощу… еее… лабизалі!
Турист побожно мовчить, вилупивши очі і ловлячи ротом повітря як окунь, якого витягли на берег.
– Значіт так, ат кічі і вєчнава пазора па вазвращєнію дамой вас может січас спасті толька адно. – строго говорить хуйло-радіво. – Нємєдлєнно бєрьотє бутилку воткі – да-да, вон ту, каторая у вас в кулькє – залпам випіваєтє с гарла, затєм виходітє із машини, ставітє пустую бутилку на дарогу, спускаєтє штани і, как настаящій рускій чєлавєк, випалняєте на нєй трі полних покаянних прісяданія, осеняя сєбя крєстним знамєнієм православним послє каждого прісєда і праізнася: “Прастітє мєня, Рамзан Ахматавіч!” Что неясно?
Ну, тут нашого туриста кондрашка і вхопила… ////
С Новым годом, Проф! И всем Ангелам тоже наш карательский шалом и поклон.
Давно заметил, что в хохлонете постоянно пишут о какой-то бутылке в жопе. Это новый хохло-мем чтоль? Тема бутылочного изнасилованмя очень волнует небратьев, что за поребриком. По Фрейду, это страшно предположить, признак латентого педераста. Не, я канешна далек от мысли, что там ВСЕ такие, но осадочек остаецца. Ниче не имею, кстати, против гомиков, тем паче латентных. Не. ну как не откроешь укро жж – все о бутылке в жопе пишут…..
Какое невежество – не знать исконных русских традиций, да ещё и по скудоумию приписывать их каким-то иным народам!
Так и быть, в честь праздника нарушу свою традицию не подавать инвалидам умственного труда по средам. Читай и просвещайся, чучело: http://lukomore.org/lurk/Посадка_на_бутылку
Дорогий друже, любий пане Професоре!
Горжусь заочной дружбой с Вами, “восхышаюсь” непрестанно катедральными опусами и желаю продлить сие еще на год, и еще, и еще… Вам и Ангелам добрых свят, и чтобы все были здоровы и невредимы!