Життя наповнене сілякими подіями та собитіями.
1. Сиджу, нікого не чіпаю шо той кот бегімот, слухаю в навушниках пісню совеццкого ВИА «Самоход Годзин» був в них такий хіт «От жопововорот». Це вапще була прікольна епоха, коли чотири єврея робили русскую культуру, мавпуючи для радянських покорітелів космосів брітанську музику. Англічанка тоді гадила велікоросам мощно, да-а-а…
Тут хтось мені дзвоне в навушнік. Аказуецця Фокс. Коли дзвоне Фокс — то всігда хуйова, але весела прикмета.
Воно в званіі сіржанта сидить в Часовому Яру, фарбує асфальт та жре налогоплательщіцьку тушонку. Але нашло врємя та гроші подзвонити мені опівночі, щоб сообщіть, шо на його високе сіржанцьке мненіє графіка Бристош не є концептуально відповідна до масива текста Амера.
Воно блять так і сказало – «канцептуально», от шоб ви понімали хто в нас у армії служе. В нас сіржанти вже блять розбираються в мистецьких канцептах та конфліктах графи і літери. Мені навіть страшно думати шо буде, коли вони вступлять в бій. Пізда тобі, Расія. Рембо вже іде. Тіко не Джон, а Артюр. А то страшніше
Шоб ви понімали осяганіє Фоксом прєкрасного. Як нам на двох відпустку дали, то я зняв хату, шоб не лякать його зовнішностю та повєдєніем своїх рідних та знайомих. Фокс ахуєнний, але для воспріятія його як людини треба підготуватися. А він зняв «жєнщіну с паніженой соціальной отвєтствєнностю», та завів на хату, коли я спав після употреблєнія. Поклав ії після пониження отвєцвенності між нами в ліжко, а сам вранці пішов в туалет. Читать Байрона, певне. Я зреагував на звук завйого тіла та прокинувся і перевернувся. І побачив от ту красату, страшно заорав и на рефлексі почав шукати під подушкою гранату.
Бо я понімав — шо я не міг таке зробить даже після зловживання. То був ріально бойовий трєножнік з Марсу. Значть шо? – правільно, то вороже вторженіє.
Коли я ії з хати шваброю випхав, питаю Фокса — от нахуя було таке робить с бойовим побратимом? Я тобі що, в борщ насрав?
А він похнюпився і каже — та я би лепшу взяв, але в тебе на карті гроші внізапно кончілісь, і от на ту суму шо оставалась більше ніхуя не було…
– А де ти ПІН взяв?
– Ти ж мені сам сказав в Широкіному.
– А в нажопному кармані гроші налічманом пошукать? Чи ти рєшив мене від заїканїя ісцеліть?
– От блять. Протупив.
Бубочка. Іскуствавєд.
***
Карочі. Дав Фіф його номер. Кажу от, твій крітік, тіко розумій шо єх там повна казарма і связь буде громка. Дзвони і распідаль у пєхотному відділенню шо таке мінімалізм, ассоциатів та дрібний штріх. Але будь обережна, бо вони там всі умні дохуя. Особєнно Фокс.
– Гамно вапрос — каже мені Фіфі по француські. – Давай, січас распідалю.
Кароче, діскутіровали вони десь півгодини. Бо було на обох каналах зайнято.
Потім подзвонили з уваженієм і сказали, шо конрткультурний аспект тинк-штріха має бути панятний від уровня майора. А вони покшо шеренгові, і тіко два сіржанта. А Фіфі ахуєнна, і вапще така баба мені не полагаєцця. В моєх жи інтересах.
Я сказау шо попередня в мене вапще була театральний крітік. А одного раза я трахав цілого підполковніка. Женського полу, саме собою. Пацани зацінили, помовчали та сказали — добре. Малюйте як хочете. Але консепт неє ма вивалювацця із площини митецького діскурсу. А Фіфі ріспєкти.
От сука така в нас армія. Довьов шакаладнік барига вааружоні сили, шо каждий рядовий цитує пісателю Рємарка і вчить конткультурє.
***
2. Підійшов до мене пацан, дав двісті гривень. Я спрашую — в чом проблєма? Він каже то вам пан Проф на кофє, а Фіфі на бомбони. Кажу — ні поняв. Він каже — шо ніпанятно? Ага, давай я тобі книжку підпишу. Він дав ще триста. Так можно жить і даже купіть невеличкий бізнес типа автомийкі або кавоварні.
Каже я Владімір, але підпиши Олєгу — то мій син.
І пішов із книжкою.
А я сидів і думав, шо вапще загалом жив нізря. Бо то не гроші, то нагорода. Лукьянєнкє хуй коли подадуть на вулиці. Тіко в бугалтерії Треба в Україні жить, шоб так зароблять. І шоб такі люди були поруч з тобою, а не балельщикі спартаком.
Куплю дозвукових патронів.
3. Рєвную до Фіфкі бо вона умєє фотографірувать, А в мене постійно палець попада в об“єктів. Я вже як не старався, адін хуй – якшо не палець на нівкадру, то камєра не в ту сторону. Фоткаєш бліцшотом класну тьолку, а виходе на кадру твоє возужденне єбало. Фіфі ржот.
І от побачив інверсіонний слєд літака, шо заходе в сонце. Красіво як перша любов в апрєлє!
Коли фоткав з вікна, то вронив тіліфон з шостого поверху. Але чайна-текникал вона курво як не працює, то і не ламаєцця. Сходи, підняв, перегрузив, нічо — як работала хуйово, так і далі хуйово работає.
За шо я уважаю Кітай. Краще хуйово работать ніж классно красти.
