Бандіццка держава, або Ноуковий скрі№7

Катедру тут питають — чому росіяни набиваются в мишебратіє та плутають давньокиївське з гавнокоцабським. Так от.

Фактично, перший державоутворуючий діяч — це Володимир. Але він сів на доброму підгрунті, утвореному його батьком та дідом. Власне Ігор вже міг перемкнути транспортну династію Рюриків на рейки осідлі, й мав такий намір, але трохі охуєл в податковій політиці.

Треба зауважити, шо тут був ексцесс виконавця, тому шо при обдиранні, наприклад будущіх біларусов в вигляді кривічів та дреговічів, Ігор, побачивши те зубожіння, не став драти данину, а заплакав, поклав на траву хлібушка, банку майонезу, та поїхав, витираючи сльози. Бо з голих шкіру знімати не можна.

Тобто людиною він був поміркованою. Але в Коростені вийшло негарно. Тре розуміти, шо є князь, а є дружина. Князь на той час без дружини — ніхто. А для дружини полісяни були як мавпи, а залішани взагалі шо амфузорії тупелькі.

Нагла та дострокова смерть Ігоря була історичним дізастерсом для Русі, бо загальмувала розвиток нації. За кісь срані пару шкурок вбили першого князя, як кажуть, «почвенніка». Бо він брав податки, шо для вікінга неприродньо. Вікінг податків не бере, йому всьо похуй, він возить крам «із варягов в грєкі». Варяг живе не на місці, а на дорозі. Податки – це вже держава.

Добре шо була баба Оля. Вона відвісила піздюлей коростеньцям — але, думаю, без великої радості. Так було треба, бо то вимагала дружина. А як я вже казав, князь без дружини — ніхто.

Свої побивали своїх, тому шо деревляни — це майже ті самі поляни, вони не коцаби залішанськи. І замість того, шоби різати бізантів та прочих інтуристів, Ольга була вимушена займатися родствєнним гєнацідом. Бо дружина була роззлючена та чисто руська — Фарлави, Гуннари та єнші Гендальфи.

Питання було вирішено, все кесь пішло на лад, ало тут на нашу голову виріс Святослав. То був суцільний піздец. Він казав «Іду на ви» та «Я уважаю себя патамушто я ахуітельний». Дружина від нього перлась, бо він ходив як пардус, спав на кризі та їв живих младєнцев.

За втратою тата Святослав виріс в казармі, серед Гендальфів, й шо з того вийшло — зрозуміло. Якшо шось ходить як вікінг, виглядає як вікінг та робе я як вікінг, то то є вікінг. Святослав був транспортним вікінгом у чистому вигляді, дружина від нього ся тащила та скандувала «шай-бу, шай-бу».

Теріторіального інстинку він, як кожен вікінг, не мав, й хотів перенести Русь до Дунаю. Бо для нього перш за все були шляхи сполучення, а домівку можна завести будь де. Шоб було зрозуміло — злий хіппан з сокирою. Почитайте Лева Діакона, ви зрозумієте.

Вояк він був геніальний, але як правитель — суцільне нещастя. Мамка слала йому смски, що покі він ся розважає в Болгарії, під Києв підійшли пєчєнєгі. Святослав матюкасвя, та єхав додому пиздити печенігів. Як казав Баста «нєважно каго єбашить, главное єбашить».

І як невчасно вбили його тата, так вчасно вбили його. Майбутня Русь отримала добру репутацію. Ігор зліпив ії докупи, а Святослав навів люті та жаху, але не встиг ту купу розвалити. Бо міг, в силу таланту.

Й от те сьо випало Володимиру. Русь була, та ії боялися. Хуйова та лячна, як мотоцикл Урал без документації. Люде, що жили поруч, не розуміли як з нею ся поводити, бо воно тіпа не держава, але небезпечне, як гунни. І Володимир почав робити документацію на оккуповану территорію. Ніяким мокшанам там місця не було. Бо з них не було ні прибутку, ні податку, ні війська, й вапще — мусорний народ.

Живуть собі у лісі — не вбивати жеж за те. «Фінська дань», як казали вікінгі — тобто хоч гівном, але щоб знали — хто папа. Най хоч щось принесуть, бо навіть в раби не гідні, а так боятися будуть. І, охороняючи дороги, кияни пиздили майбутніх москалів нещадно, й на часи Володимира, та навіть Ярослава, залішани займали останнє місце в трофічній чепи.

Як ілоти у спартанців.

Володимир оформив документи на Русь, побравши за себе Анну. Рогнеда рвала на собі волосся, але Володимир суворо сказав: «Не пиздякай, варварко. Так треба для держави, я тебе люблю, буду післязавтра. Ну йобана врот, ну так нада. Це по роботі. Ну кицько. Ну вибач. Ну всьо. Ну шо тобі купити в Конантинополі? Трусікі? Мереживні?»

Тре розуміти, шо Анна була не абишо, молодша дочка, сіра миш. Якби не Володимир — то вона дівкувала би в гіменеї, або віддали заміж за кось протоспафарія. Але Ганна була треба Володимиру як печать.

Він підтвержував, що не такий єбанутий, як був тато, та договіроздатний. Й не буде єбашить все, шо бачить. Перезвонить, прийшле адвоката, прийде в суд, заплате штраф або висудить компенсацію, але більше святославових фєстівалєй не буде.

Й окружающиє люди видихнули з полегшенням. Це вже можна работать. Тому син Володимира, Ярослав, став «тесть Европи». Його доньок брали за себе королі, як гарантію безпеки і ваапще поєбатися з гарною дівчіною.

Русь вже не лякала, але визивала повагу. Коло Інгігеди Олафсдоттир, жони ярославової, крутились посланці євпорейських країн, нашептуя «а ви можєтє с мужєм поговоріть па канкрєтаму вапросу?» Круг баби Олі не крутився ніхто, бо то був пиздець, особливо після деревлян. Гунни з рогами та сокирами. Баба Оля була страшною, хоч і хрестила ся в Константінополі, але йо хрестили з ляком. Це було тіпа щось тиранозавра хрестити. А тут Русь стала нормальною країною, де можна провести Євравіденіє або футбольний чемпіонат.

Ніяких мокшан тоді не було. Ніяких мокшан не знали. Русь була сплавом киян-полян, споріднених з ляхами-лендзянами, та вікінгів, ся відірвавших від свох коренів. Скандинавські вчені історики вже з Володимира не бачать спорідненості з скандинавськими народами.Вони кажуть – Русь пішла окремим шляхом. То унікальна цивілізація, подібна до фінікійської. Люди дороги, що ся завше вертають домів.

Тоді Україна стала Європою. До Москви, як дірьовні на жаб“ячому болоті, ще був вік часу.