Зброя та воля

Вітаю, братікі.

Найдобріша людина – то озброєна. Вона в курсі, що може натворить в ахуєванії атакі. І тому в братерстві так само озброєних людей вона си вчить як вести, виважаючи кожне своє слово та дію. То бізаружний брокєр по гуртовим прадажам маргаріну може охуєвать в піздьоже в рєстарані, накативши тікіли та закинув галстук за плічо. Тіпа "та я районного прокурора лічно знаю". Шо я йому скажу? Шо в мене гєнєральний прокурор на блог підписаний, і це вже не перший прокурор? От нахуя так уніжацця перед брокєрами по маргаріну?

Солдат мовчить, потім встає та уходе. Іноді так, іноді під століком хтось сплива рудою через горло, бо допиздівся лішнего.

Брокер ходе до спортзалу і наращщює біціпс. Але похуй. На салдата ті упражнєнія з анальним маслом не вліяють аж ніяк. Салдат тупо смотре на брокіра і заказуе тушняк з вірмішеллю в ресторані "Єкоравіоль", бо салдат по опрєделенію не спортсмен. Він блять не паніма шо таке "угол рінга" та нахуя стукати рукою по татамі. Він не може навіть не знає шо такє "татамі", якшо з Жашківа. Ту курву тре зарізать і отчитаться реред камандиром. От сьо єму панятно.

Тому я пішов в салдати, а нє в спортсмени. Бо салдати уводят з екоравіолів найкращіх жінок, а спартсмени с анальним маслом разочірованно єбуть оден єдного. Женщіни – вони панімающіє. Де шо правільно лежить, то треба брати до хати.

***
На війні нема беззбройних. Мій побратим Паша подивився на мене із сомненієм і запитав – шо, вапще ничого нема, лєкарь? Тобі єфку чи єргедешку? – Давай, кажу, ергедешку, бо ефкою я нахуй всьо поміщєніє рознесу. А тут казьонний тапік і радєйка батальонна в кутку – як я буду атчітувацця?

Обіймаю вас всіх. І живих на землі братів, і вже назавжди безсмертних в небі. Я обрав свій рай – він буде із солдатами, а не з митцями. З вами луччє. Чесно.

Я обіцяв книжку під ялинку. Буде. Гончарук біга та ричить шо скажений сабака. Лус, лус, шнель, скотинен писатилирен, еншульдиген зи битте мадам кунстлерін. До речі, шо я забанений в ФБ, то вiдлайкайте м-ме Fifi Bristoche. Вона відстрялась чотко.

Та ще від себе обіцяю – окрім агенції та видавництва – то своє власне обіщання – кожному, хто збройно захищав Неню, я підпишу від себе. Я не можу написати про всіх – то неможливо. Але кожну пролиту краплю руди я карбую  в інтернеті і на папері – і перше для вас, збройні мої братики.

Тримай зброю, борони волю. Стій за родину, виховай дитину. До  останньої дємобілізациї. А далі комбат Джізес розсудить які в тебе касякі були, содлат. І спише почті всьо. Ти ж не спарсмєн, ти ріально убивався, і не було для тебе спасітєльного "угла рінга".

Честь!