1.
Сидит на скамейке добрый человек, плачет.
К нему другой добрый человек подходит. Садится рядом обнимает. Не как пидор, а так, по коммунистически, просто Стругацкие.
– Что случилось, товарищ? Недоработка?
– Девушка уехала играть на виолончели пятнадцатого века в Германию. Четыре дня еще… А я хочу сексов
– ЧТо7 – спрашивает охуевший комсомолец. -У6ас ми66ылыі тіліфон ест? Ізівініте збсіля транслнвїїїїїї
Добрый человек дает транслятор и повербанк.
Комсомиле подключается, и торопливо ввходит код сети. Нихуя не работает. Ага, надо с заглавной
– У вас кажется что-то не работает.
– Щас. Скрамблінг отключу. О! Є! Пизди далі. Вье, репітінг
– Что? – спрашивает охуевший комсомолец. -У вас мобильный тntktajy tcnm ест? Ізівініте збсіля транслнвїїїїїї
– Отож блять, каже грустный человек. Вам, йобаним папуасам кіко грошей на закинть – всьо єдне ровминг не працює. Садісь, камсамолец. Жінку маєш?
– Так – сказав комсомець – то есть – ад То єсть да.. А в каком мсісле біл впорос? То ист вопорос. То исть впопоросс.Ну, когда один человек другого спрашивает.
– Ну і у сенсі шо женщіна, каторая з с тобою єбецця. То блять пранікнавеніе в альтернативний женьский організм собствінного хуя. Шо тоже не на дорозі знайшов. То Пісня еволюції. Ото називаецця жона. Моя жона, от їєбіческя вона сіла, поєхала на віолнцелі в Германії грати. І от мій хуй бейздействуєт. Але ж то юля доля развітііє культури, ци но? Но то я теж своїм неєбанням культуру ся мирову розвивам? Нє?
– Да, – сказал комсомолец. – Можно я уйду? Я в туалет хочу. Я вообщє не панімаю о чом ви гаваріте. Ві точно с єтой планети? Ізівініте что я токоє спрашіваю… Да, я нє савсєм камуніст, у меня просто папа нічаянно в
партіі бил, а я просто школу хорошо закончіл…
– Пиздуй нахуй – сказал добрий человек. – – Кедь ся повернеш – тіко з піднятимі руками.
Рак собі пішов з піднятими руками сцяти, а добра людина втикнула морду в коліна та заплякав. Том шо треба розуміти – в тебе то картопля, й мамко волає що некопане, то кась хуйня на секторі “М”, й тре брати автомат та аптеку, та пиздувати на сектор, косити раків та витягувать своєх. То блять книжку дописати тре. А дописати книжку – но то ріально нєєбацца, краще автомат, але автоматьорщікі женуть тебе нахуй та кажуть “пиши книжку”.
І вапще життя суцільна картопля з автоматами та видавництвами І кось растірявся між лопатою та ноутбуком..
А дівка воопще грає десь в Хохдойч на доісторіческой віолі. Та студи пиздить по мессенджеру “не бухай, веди себе добре і шо в хаті був порядок”. Це шо, я в кіно попав?
Ахуїтельно бить ракоцпом. Там все проще.
Але коли його жинка драє підлогу та переварює та кіпятіт щщі, моя грає на віолі п’ятнадцятого віку. Десть того року шо й щщі.
За то варто померти. Аби співала давня майстерня віола в руках у мой любій, а не тримала вона котєлок с з гімном та капустою
2.
От шо ви ржотє, армєйскіе довбойоби, женській організм справді є альтернативнною формою життя.
І жиє в йом кась добра Галка чи Оксанка, та ув’язнена в тих сіськах та піськах та єншиїх жопках. То блять біалагліоя та анатомія. Й вона тебе пиздою за хуй – клац! и фсьо. Зловився. Потому шо ти по хорошему нє панімаєш.
Але в тому тілі мандрагори ув’язнена Гіпат’я Олександрійька, Але може та шо від радіаціі померла, я збувсь йо – К’юри, але тебе, прапорщік, тра на пизду ловити, як коропа на м’якушку.
От сука ти не хочеш, шоби полкан був гарниій, тіко розумний. А бідолашна твоя Кьюрі має щей на дроті танцювати, щоби ти ізоволіл єє виібать
Й міцний женскій інтеллект мусе наростити собі цицьки, та єнше мняхкоє обладнення, шоби ти йо помилував.
От от за те ти й страджаєш.
От якби полкан був гарний, щоби ти до йо цілуватеся ліз, а жінка була страшна та свирепа, як позивний Некрот, ти би ахуеєв от правди жизні.
Але на тебе дивиться через зелені очі любонька жінка, позивний Юлька. А ті, довбойоб, дивисся на цицькі. А треба на туфлі.
3.
– От можна запитання, пан сіржант.
– Так.
– Особисте.
– Так.
– У вас з жінкою організми були?
– Аж три. Старший організм до інституту вже пішов.
– Тю. В мене теж три, а жінка каже шо в неї организмов нема. Це шо, намьок на шото недобре? Тіпа в мене організми є, в неї нема, то я єх наєбав на стороні? Як це може бути, баба ж родить! Тут достеменно всьо понятно!
– То може вона про оргазми?
– А то шо є?
– Та шо ти шокаєш, село блять неасфальтоване. Оргазм – то коли єбесся, єбесся, єбесся, єбесся, от як я з вами, довбойобами, кругласутачна, ви ж не люди а связісти, а потім все скінчилося, й тобі від того ахуєнна. І в тебе трапиться организм. Тьху ти, оргазм. Тіпа ти кончів.
– Ага. Ага. Ага. От тіперь всьо панятно, пан сіржант. От сука, а я ж єі любив… А вона от як. Я ніть нагуглив, та чомусь випало “орігамі та “органіка”.
– То це ти батальонного кота на конверт скрутив, курво?
– Штрельте, як схочете, пан сіржант. Але то було від любові. Не до кота, ясно…
4.
Тах! Тах! Тах! – сброс магазіну, перезараджання, – й тах, тах…
Ловка та гнучка тварюка уходе зизгзагами. Остаьотся паследній патрон, як в пісні. Тіко для себе. Раздайте патрони, паручік Голіцин. Корнєт Абаленскій, поїште гімна.
– От що ті робиш? – питає пан сіржант. – Шоста година ранку. Ти йобу дався, сюди вже діжурна группа біжить. Нє, я всьо понімаю, шо дев“яносто три персента єбанутих, але ж в тебе вищоє образованіє. Ти кось маєш себе в руках тримати?
– Кота єбучого штрелю.
– З пісталєта? Бля, ну от ти сука штацький. За всю історію ще ніколи ніхто не попав в кота з пісталєта. Тут «дашку» тре, або краще огімьот. Тобі огнімьот дасти, або урлеп в Марік? Сауна, бляді, всьо такоє. Атдахньош. Я ж всьо панімаю.
– Огнімьот.
– От шо він тобі зробив?
– В берці насяв. Я ті берці в каптьорке у Хлєбареза замовляв, паттерн койот. Штучна вєщь. Дві тищі вісімсот гривнів. Через нову пошту. А ото падло… А я ж з ним спав. Жерли з єдної тарілки. Спочатку я, потів воно. Как к радному относілся.
– К Хлібарєзу? Нихуясікі…
– Та к коту, блять!
– А… Панімаю..
– Всем стаять, блять! Збою на землю!
– Хлопці, тихо. Всьо штири пьять ноль. Френдліфайр. Чінгізхан Горькаму берці зассав. Ото він сказився.
– Кіт?
– Горький.
– Оті берці? Койоті з двома зіпами? Шо він в «Каптьорке брав»? Дві тищі вісімсот гривнів? Ієбіческая сіла!… А шо він тому котові зробив, шо настала така чудовіщна розплата? Курити є шо?
Пан сіржант глибоко зітхає. Пацани ставлять автомати на прідохранітелі, гасять тактичні ліхтарі та запалюють..
– Хтож того кота зроузміє. В нього ж глибока котяча душа. Може Горький годував його хуйово, або хвіртку йому не відкрив, а воно змерзло. Це з Давнього Єгіпту отаке пішло, тре єх було пиздить як собак, а єм ся поклоняли як богам. От коти й ахуєлі. От так з лічним составом навіть буває, коли не пиздиш як положено, то з них коти виходять, або связісти.
– Но то Горький хуйню впоров. Хто ж по котові з пистоля штреле? Тут агімьот треба. Або в Марік, в урлеп. Сауна, бляді…
– Всем стаять, блять! Збою на землю!
– Бажаєм здоровія, пан підполковник. Та всьо вже, разобралісь. Чотири пять нуль. Тут Чінгізхан Горькому у берці нассяв.
– В оті шо з «Каптьоркі»? Від Хліборєза? Койоти з двома зіпами? За дві тисячі вісімсот гривнєв?
– Так точно.
– От гадюка. Курва фостата. Тож берці як на весілля були. А я знав шо то непростий кіт. Сепар, стопудово. Так хтож по коту з пісталета стріляє? Тут не вцілиш. Тут треба із агнімьота. Горький, ти як себе чувствуєш?
– Та так, пан підполковник. Іспитую сильний стресс.
– То може тобі завтра в Марік? Сауна, бл… е-е-е-е… пірожено?
– Агнімьот.
– Слухай. Я розумію Но то. Береш берці, замотуєш в маскувальну сітку, чепиш до паракорду, та кидаєш в море. Потім витаскуєш за корд, кидаєш ще раз. І так п“ять разів. Потім сушиш під теном. А сам єхай в Марік. І нашо тобі огнімьот? Ну, кота шкода, бо воно живе, хоч і піздаватоє. Та ще й хату кусь підпалиш. Кіт в полі не біга, він, як сєпар, ховається в жилих кварталах, і зтуди гадить. Давай в Марік, а? Хлопці, дайте закуріть.
Й вони вони уходять, а Чінгізхан лупає на мене жовтими очима з даху Башти. Пан сіржант обертається та безпомічно розводе руками.
От такі друззя, блять
Таких друззєй – за хуй і в музєй! А точніше – за йєті і до ветеринара. 🙂