***

— Тіхо, тіхо, — шепоче Фокс, — не злякай. Нехай на самий верх стовба залізе. Він в зимовому мультікаму, бо як спугньош, то растворітся в пійзаже. А тепляка в нас нема, и ми йо хуй зловимо.

— Так убери з ного лазєрній приціл. Шо по йом червоною точкою йовдаеш? Й сам пихтиш шо носорог прі случке.

— То так. Для вєрності. Тіхо. Папа знає шо дєлає. Викликаю Башту. Башта, Башта… Фокс — Башту. Шо там Гугль?

— Є, пропало, — хрипко відповда «баофенг». Пінгі нульові. Все, відрубили.

— Всьо, пашлі. Дісант работаєт.

Ми вилазимо з зарощей туї, та кось колючого та засніженого мажжевельніка, охватуємо стовб окруженієм.

— Е, мужик, закуріть ні найдецца? Руківверх.

Мужик сповзає на пвістовба з дротом в зубах.

— Руківврех отміняються. Повзи догори, абізяна в мультікамі.

— Е, пацани, ви аткуда? З дєєнєр, чи шо? — нівнятно каже абізяна в мультікамі, утримуючи в зубах дріт.

-Гірше. Ми з пиздеенер. Ми сука спіцотряд, що пиздить тих, хто пиздить в нас інтернет.

Чолов“яга ся розлаблює, та повзе вниз. Фокс дає догори трассу. Трасса гасне в небі кривим хуєм. Чолов“яга лізе назад, догори стовба.

— Ви шо там охуєлі совсєм?

— Понімаєш, — кажу я філософічно. — Суть связіста в тому, шоби лагодити связь, а не пиздити ії. От у нас заключон договір з кампанієй «Форс Плюс». І зараз ти, пизда в ушанкє, за втратою звязку береш перше з“єднання, шо маєш під рукою так? Тобто крадеш у мірного насєлєнія. А це як називаєцця? Мародьорство?

— Так, — хрипко відповідає «баофенг» — Ніхуя гугля нема. Мінус.

— Ніабхадімасть, — каже людина із стовба. — Ваєнная.

— Ніабхадімасть в тебе буде завтра. Бо приїде одна народа депутатка, жінка дядтьки з вусами, скаженого шо бєрємєнний, й захоче зробити стрім. А стріма нема. Й зробе цирк твойому комбату. Він виєбе ротного, а той вже тебе. Й сила йобли буде зростати гєометрічно. Й в тебе буде ніабхадімость в наших лікарствах для лікування розрива сраки. А в нас покашо нєма таких мощних прєпаратів. Ми ж для тебе блять стараємося, дурню. Ти шо, связіст?

— Та є німножко — людина на стовіпі явно смущаєцца. Фокс здіймає автомат.

— Та стій, Фокстрот. Може в нього діточкі є. В тебе діточкі є? — питаю я людину на стовпі.

— Є. Двійко.

— Тоже связісти?

— Дітсадовци.

Фокс разочірованно опуска калаша. Пап дітсадовців він не штрелить прінципово. Бо з них можуть вирости пацерники, миінамьотнікі, парамеди, або кісь ще корисні люде.

— От нахуя ви таке робите? Там де був связіст — немає связі. Там таке охуєнное порно було, доки ви трансляцію не перервали, чотири нєгри єбали все прілічія та констітуцію США.

— І кієвскоє Дінамо, — хрипко каже «баофенг». — Тоже чотири нєгри.

— У вас тестер є? — питає людина в камуфлі із стовпа.

— У нас тестер є? — питає Фокс «баофенг»

— А шо то воно таке є?

— То такая отвертка с лампачкой в жопє.

— Січас.

Ми стоїмо мовчки під снігом, людина зі стовпа боязко дивиться на Фокса, мені всьо ровно, я курю. Тактіческа киця сидить поруч, вона любить всякую ваєнную хуйню і пріключенія.

— Є! — каже «баофенг». — Така прікольна паєбень!

— Так я сходжу? — з надією питає зі стовпа камуфльована обізяна.

— Там сиди. Я сам сходжу. На, Горький, калаша, як полізе донизу — єбаш, бо связіст гірше сєпара. Не, но буває лутче в опредільонних смислах. Але інтернету в нас не буде, як прі сєпарах. А ти, боярін стовбовий, поки бери дрота в зуби та лізь на маківку, втикай як було.

Китька жере сніг. Той щось робе. Я курю.

— Башня Горького. Є інтернет.

Фокс приносить кесь тіпа малесенької отвьорткі. Проходе двадцять мінут

— Стопє. Є. Злізай. Чаю будеш? Чи кава є ахуїтельна, волонерська. Зараз запаримо, братухо.

— Та пашлівинахуй.

От и вся тобі подяка за спробу зробити світ краще.

Добавить комментарий