– Діду, а ти ваєвав?
– Та було…
– А ош там було?
– Та сілякоє…
– А саме-саме-саме-саме? От найсаміше! Щоб аж вразило тілл конкашн! Джаст є сандерболт! Танк, гранатамьот, берсерк спешіал оперейшн форсіз? Ти не спи, гранд! Мені тре завтра презентейшн у каледжі робить на тему "Райзинг оф Нейшн: Степпенуор."
Онук борсає діда. Дід прокидаєцця та довго думає.
– Гаряча вода на мідроті у стоматологів сама по собі прямо із стінки через трубочку ллєця… І то всьо взимку, онуче, і без дровеняк… От диво! Треба тіко таку круглу нікеліровану хвігню покрутить, та молитися Богу нашому Йезусу шоб ніхто тєлєвізора чи елєктрочайніка в той час не ввімкнув. Бо згасне світло, і вилізе з пітьми душової мокрий злий берсерк спешіал форсіз – і піздарікі тоді всім танкам і гранатамьотам.
Дід знову засинає. Онук хреститься.
***
– Діду…
– Та шо тобі апьять!
– А за шо в вас та мідаль, що ви єї тіко на Паску надіваєте?
– За сілякоє…
– А баба каже шо «за водруженіє Путіна над рєйхстагом»…
Дід поперхаєцця цибурбаном.
– Баба… вона вже зовсім ле маледі, онсьен е малефікь! Де воно зараз лазить, цей мешон вьельфам?
– В Калгарі поїхали літаком. В хокей гулять з малими. До вечері. А вас чом із собов не взяли?
– Бо я горбун отвєржжений з пічатью на чєлє…
Дід зітхає.
– Ти ії не слухай. Вона набреше. Нікого я не водружав. Воно само в шибу стрибнуло, коли ми з групою увійшли. А я лікар був ваєнний, хтів тіко врятувати. Але бач, та курва коротша за власну краватку була, воно з своїх ходулів на набоях зістрибнуло, та що той щур — у вікно!
– Оу, шит!
– Полайся мені ще, сапляк… Дрючком як переєбу, шоб знав як матюкацця!.. Ото баба тебе навчила, анфан терібль, бо я, блять, даже в армії не матюкався!.. Ну от. Хтів його за шкірбан шо кота злапати, а спіймав за галстук.
– І шо?
– Та нішо. Шось в шиї того щурця засипіло, та воно висить на краватці за вікном, смикаєцця, а я його в руці тримаю.
– То кидали би!
– Ніззя. Бо набігло кореспондентів бібісі, та давай мене луцкати з фотіків. Пхають під носа волохаті мікрахвони та — ват ю тінк ебаут… І дівка така набігла з фотопаратом, молода, баска!.. Із Хвранції! Ох, була дівка!.. Не те шо січас…
Дід засинає. Внук штовхає його.
– Шо?..
– А шо дівка?
– Цілуватись полізла. Каже – ти мій герой, мій чоколя, мій бонбончик… Хлопці регочуть, «бубомчик», який вже рік війни я вротєбав я ваєвав, а я червонію і нічого зробити не можу. Бо в мене в одній руці Путін висить-сипить, а єншою чіпляюсь за батарєю парового опалення, шоб разом із тою дівкою та Путіним не випасти у вікно на дах Мавзалєю.
– Кул!
– Йеах! То я привязав краватку до батарєї опалення, шоб лідер міравої держави не йобнувся в канаву, та вільною рукою став дівку по сраці гладити та приязно посміхатись в камери бібісі, тіпа ми теж люди, а не тіко хунта, і нішо чєловечеське нам ні чуждо. І потім ми поцьомалися.
– І от тоді вас і сфоткали на обкладинку «Таймс»! Там де Путін на краватці висить, а у вас тіко потилицю у вікні видно, і ви якусь тьотку мняцаєте, а в неї фотік з руки вивалюєцця, та в падєнії робить знімок, і написано «Людина року»! І ніясно хто є хто!
– Ніхуя. Тоді мене визвали до штабу брігади та дали піздов з доганою, бо, аказуецця, треба було не сімпатьову тьолку в цілувать, а Путіна! Робити штучне дихання рот в рот, та везти на дактілоскопічєскі аналізи.
– Но! Дідо, но! Путіна цілувать! Фу-фу-фу-фу!
– Но то! В брігаді кажуть — всьо понімаємо, але Героя України за такий пройоб не дамо, бо Путіна було дуже треба для командування. А ти тіко про дівку для себе думав, бамбончік. Дівка в тебе вже є, так шо можемо мідаль «За сприяння армиії», відпустку на десять днів. І скажи спасіба.
– А ви шо?
– А післав всьо нахуй! Але мідаль взяв — бо то льготи на тралєйбус.
– А дівка?
– А дівка зараз поїхала в Калгари в хакей гулять.
Обидва мовчать. Дід знов зітхає.
– От де б ти був зараз, онуче, як би ми всі командирів слухались, та я би став Путіна замість твоєї бабусі цілувати? Так шо в мене мідаль не стіко за водруження, скіко за одруження. Та то ще нєізвесно що краще. Бо Путіна чи так, чи єнше, але повісили би. А наша дика німфа зараз з хокеїв прилетить, та буде мені мозгі єбать за те що в хаті палив…
Дід засинає. Онук хреститься.
