Одно из высших удовольствий это совместная вечеря в подразделении.
Обычно так не получается. Кто-то спит, кто-то дежурит, кто-то пидорасит располагу, кто-то откомандирован. Пидроздил разбросан по времени и пространству. Жрет каждый сам за себя. Забежал на кухню, цапнул и убежал.
Но когда общий ужин, мы жуем почти молча. О чем говорить? Ты дома, ты в семье, ты среди своих. Ешь. Все наши тут. Все четыре пять ноль. Успокойся, день прошел, потерь нет.
Так ели вокруг огня наши предки кроманьонцы, завалив мамонта.
Не каждому даётся такое счастье.
Дарую Луку таку тему для можливого використання.
Медведчуку, який приміряє на себе шинельку гауляйтера України, непогано було б нагадати про кар’еру Артура Зейсс-Інкварта Arthur Seyß-Inquart.
Детально про цього фігуранта Нюрнберзького процесу можна прочитати де-інде, наприклад, у Вікіпедії. Нагадаю лише основні моменти щодо цього персонажу.
Зейсс-Інкварт наводнив Австрію гестапівцями різної спеціалізації перед референдумом про аншлюс з гітлерівською Німеччиною. Також застосовував гопоту (тітушок) для залякування патріотичних громадян. Після відставки австрійського канцлера Шушніга Зейсс-Інкварт направив німецькій владі «прохання про допомогу», під прикриттям якої вермахт перетнув австрійський кордон. До початку Другої світової війни залишався намісником Гітлера в Австрії.
3 1940 р. був райхскомісаром окупованих Нідерландів. Особисто відповідав за придушення місцевого спротиву, в тому числі страйків 1941 р. в Амстердамі й Арнемі. Загалом за час правління він затвердив близько 800 смертних вироків (деякі джерела наводять цифру у 1500).
Страчений за вироком Нюрнберзького трибуналу за злочини проти людства.