***

– Тіхо, тіхо, – шепоче Фокс, – не злякай. Нехай на самий верх стовба залізе. Він в зимовому мультікаму, бо як спугньош, то растворітся в пійзаже. А тепляка в нас нема, и ми йо хуй зловимо.

– Так убери з ного лазєрній приціл. Шо по йом червоною точкою йовдаеш? Й сам пихтиш шо носорог прі случке.

– То так. Для вєрності. Тіхо. Папа знає шо дєлає. Викликаю Башту. Башта, Башта… Фокс – Башту. Шо там Гугль?

– Є, пропало, – хрипко відповда «баофенг». Пінгі нульові. Все, відрубили.

– Всьо, пашлі. Дісант работаєт.

Ми вилазимо з зарощей туї, та кось колючого та засніженого мажжевельніка, охватуємо стовб окруженієм.

– Е, мужик, закуріть ні найдецца? Руківверх.

Мужик сповзає на пвістовба з дротом в зубах.

– Руківврех отміняються. Повзи догори, абізяна в мультікамі.

– Е, пацани, ви аткуда? З дєєнєр, чи шо? – нівнятно каже абізяна в мультікамі, утримуючи в зубах дріт.

-Гірше. Ми з пиздеенер. Ми сука спіцотряд, що пиздить тих, хто пиздить в нас інтернет.

Чолов“яга ся розлаблює, та повзе вниз. Фокс дає догори трассу. Трасса гасне в небі кривим хуєм. Чолов“яга лізе назад, догори стовба.

– Ви шо там охуєлі совсєм?

– Понімаєш, – кажу я філософічно. – Суть связіста в тому, шоби лагодити связь, а не пиздити ії. От у нас заключон договір з кампанієй «Форс Плюс». І зараз ти, пизда в ушанкє, за втратою звязку береш перше з“єднання, шо маєш під рукою так? Тобто крадеш у мірного насєлєнія. А це як називаєцця? Мародьорство?

– Так, – хрипко відповідає «баофенг» – Ніхуя гугля нема. Мінус.

– Ніабхадімасть, – каже людина із стовба. – Ваєнная.

– Ніабхадімасть в тебе буде завтра. Бо приїде одна народа депутатка, жінка дядтьки з вусами, скаженого шо бєрємєнний, й захоче зробити стрім. А стріма нема. Й зробе цирк твойому комбату. Він виєбе ротного, а той вже тебе. Й сила йобли буде зростати гєометрічно. Й в тебе буде ніабхадімость в наших лікарствах для лікування розрива сраки. А в нас покашо нєма таких мощних прєпаратів. Ми ж для тебе блять стараємося, дурню. Ти шо, связіст?

– Та є німножко — людина на стовіпі явно смущаєцца. Фокс здіймає автомат.

– Та стій, Фокстрот. Може в нього діточкі є. В тебе діточкі є? – питаю я людину на стовпі.

– Є. Двійко.

– Тоже связісти?

– Дітсадовци.

Фокс разочірованно опуска калаша. Пап дітсадовців він не штрелить прінципово. Бо з них можуть вирости пацерники, миінамьотнікі, парамеди, або кісь ще корисні люде.

– От нахуя ви таке робите? Там де був связіст — немає связі. Там таке охуєнное порно було, доки ви трансляцію не перервали, чотири нєгри єбали все прілічія та констітуцію США.

– І кієвскоє Дінамо, – хрипко каже «баофенг». – Тоже чотири нєгри.

– У вас тестер є? – питає людина в камуфлі із стовпа.

– У нас тестер є? – питає Фокс «баофенг»

– А шо то воно таке є?

– То такая отвертка с лампачкой в жопє.

– Січас.

Ми стоїмо мовчки під снігом, людина зі стовпа боязко дивиться на Фокса, мені всьо ровно, я курю. Тактіческа киця сидить поруч, вона любить всякую ваєнную хуйню і пріключенія.

– Є! – каже «баофенг». – Така прікольна паєбень!

– Так я сходжу? – з надією питає зі стовпа камуфльована обізяна.

– Там сиди. Я сам сходжу. На, Горький, калаша, як полізе донизу — єбаш, бо связіст гірше сєпара. Не, но буває лутче в опредільонних смислах. Але інтернету в нас не буде, як прі сєпарах. А ти, боярін стовбовий, поки бери дрота в зуби та лізь на маківку, втикай як було.

Китька жере сніг. Той щось робе. Я курю.

– Башня Горького. Є інтернет.

Фокс приносить кесь тіпа малесенької отвьорткі. Проходе двадцять мінут

– Стопє. Є. Злізай. Чаю будеш? Чи кава є ахуїтельна, волонерська. Зараз запаримо, братухо.

– Та пашлівинахуй.

От и вся тобі подяка за спробу зробити світ краще.