Короткіє рассказікі

Автор: | 07.08.2018 13:27

1.

Сидит на скамейке добрый человек, плачет.

К нему другой добрый человек подходит. Садится рядом обнимает. Не как пидор, а так, по коммунистически, просто Стругацкие.

— Что случилось, товарищ? Недоработка?

— Девушка уехала играть на виолончели пятнадцатого века в Германию. Четыре дня еще… А я хочу сексов

— ЧТо7 — спрашивает охуевший комсомолец. -У6ас ми66ылыі тіліфон ест? Ізівініте збсіля транслнвїїїїїї

Добрый человек дает транслятор и повербанк.

Комсомиле подключается, и торопливо ввходит код сети. Нихуя не работает. Ага, надо с заглавной

— У вас кажется что-то не работает.

— Щас. Скрамблінг отключу. О! Є! Пизди далі. Вье, репітінг

— Что? — спрашивает охуевший комсомолец. -У вас мобильный тntktajy tcnm ест? Ізівініте збсіля транслнвїїїїїї

— Отож блять, каже грустный человек. Вам, йобаним папуасам кіко грошей на закинть — всьо єдне ровминг не працює. Садісь, камсамолец. Жінку маєш?

— Так — сказав комсомець — то есть — ад То єсть да.. А в каком мсісле біл впорос? То ист вопорос. То исть впопоросс.Ну, когда один человек другого спрашивает.

— Ну і у сенсі шо женщіна, каторая з с тобою єбецця. То блять пранікнавеніе в альтернативний женьский організм собствінного хуя. Шо тоже не на дорозі знайшов. То Пісня еволюції. Ото називаецця жона. Моя жона, от їєбіческя вона сіла, поєхала на віолнцелі в Германії грати. І от мій хуй бейздействуєт. Але ж то юля доля развітііє культури, ци но? Но то я теж своїм неєбанням культуру ся мирову розвивам? Нє?

— Да, — сказал комсомолец. — Можно я уйду? Я в туалет хочу. Я вообщє не панімаю о чом ви гаваріте. Ві точно с єтой планети? Ізівініте что я токоє спрашіваю… Да, я нє савсєм камуніст, у меня просто папа нічаянно в
партіі бил, а я просто школу хорошо закончіл…

— Пиздуй нахуй — сказал добрий человек. — — Кедь ся повернеш — тіко з піднятимі руками.

Рак собі пішов з піднятими руками сцяти, а добра людина втикнула морду в коліна та заплякав. Том шо треба розуміти — в тебе то картопля, й мамко волає що некопане, то кась хуйня на секторі «М», й тре брати автомат та аптеку, та пиздувати на сектор, косити раків та витягувать своєх. То блять книжку дописати тре. А дописати книжку — но то ріально нєєбацца, краще автомат, але автоматьорщікі женуть тебе нахуй та кажуть «пиши книжку».

І вапще життя суцільна картопля з автоматами та видавництвами І кось растірявся між лопатою та ноутбуком..

А дівка воопще грає десь в Хохдойч на доісторіческой віолі. Та студи пиздить по мессенджеру «не бухай, веди себе добре і шо в хаті був порядок». Це шо, я в кіно попав?

Ахуїтельно бить ракоцпом. Там все проще.

Але коли його жинка драє підлогу та переварює та кіпятіт щщі, моя грає на віолі п’ятнадцятого віку. Десть того року шо й щщі.

За то варто померти. Аби співала давня майстерня віола в руках у мой любій, а не тримала вона котєлок с з гімном та капустою

2.

От шо ви ржотє, армєйскіе довбойоби, женській організм справді є альтернативнною формою життя.

І жиє в йом кась добра Галка чи Оксанка, та ув’язнена в тих сіськах та піськах та єншиїх жопках. То блять біалагліоя та анатомія. Й вона тебе пиздою за хуй — клац! и фсьо. Зловився. Потому шо ти по хорошему нє панімаєш.

Але в тому тілі мандрагори ув’язнена Гіпат’я Олександрійька, Але може та шо від радіаціі померла, я збувсь йо — К’юри, але тебе, прапорщік, тра на пизду ловити, як коропа на м’якушку.

От сука ти не хочеш, шоби полкан був гарниій, тіко розумний. А бідолашна твоя Кьюрі має щей на дроті танцювати, щоби ти ізоволіл єє виібать

Й міцний женскій інтеллект мусе наростити собі цицьки, та єнше мняхкоє обладнення, шоби ти йо помилував.

От от за те ти й страджаєш.

От якби полкан був гарний, щоби ти до йо цілуватеся ліз, а жінка була страшна та свирепа, як позивний Некрот, ти би ахуеєв от правди жизні.

Але на тебе дивиться через зелені очі любонька жінка, позивний Юлька. А ті, довбойоб, дивисся на цицькі. А треба на туфлі.

3.

— От можна запитання, пан сіржант.

— Так.

— Особисте.

— Так.

— У вас з жінкою організми були?

— Аж три. Старший організм до інституту вже пішов.

— Тю. В мене теж три, а жінка каже шо в неї организмов нема. Це шо, намьок на шото недобре? Тіпа в мене організми є, в неї нема, то я єх наєбав на стороні? Як це може бути, баба ж родить! Тут достеменно всьо понятно!

— То може вона про оргазми?

— А то шо є?

— Та шо ти шокаєш, село блять неасфальтоване. Оргазм — то коли єбесся, єбесся, єбесся, єбесся, от як я з вами, довбойобами, кругласутачна, ви ж не люди а связісти, а потім все скінчилося, й тобі від того ахуєнна. І в тебе трапиться организм. Тьху ти, оргазм. Тіпа ти кончів.

— Ага. Ага. Ага. От тіперь всьо панятно, пан сіржант. От сука, а я ж єі любив… А вона от як. Я ніть нагуглив, та чомусь випало «орігамі та «органіка».

— То це ти батальонного кота на конверт скрутив, курво?

— Штрельте, як схочете, пан сіржант. Але то було від любові. Не до кота, ясно…

4.

Тах! Тах! Тах! — сброс магазіну, перезараджання, — й тах, тах…

Ловка та гнучка тварюка уходе зизгзагами. Остаьотся паследній патрон, як в пісні. Тіко для себе. Раздайте патрони, паручік Голіцин. Корнєт Абаленскій, поїште гімна.

— От що ті робиш? — питає пан сіржант. — Шоста година ранку. Ти йобу дався, сюди вже діжурна группа біжить. Нє, я всьо понімаю, шо дев“яносто три персента єбанутих, але ж в тебе вищоє образованіє. Ти кось маєш себе в руках тримати?

— Кота єбучого штрелю.

— З пісталєта? Бля, ну от ти сука штацький. За всю історію ще ніколи ніхто не попав в кота з пісталєта. Тут «дашку» тре, або краще огімьот. Тобі огнімьот дасти, або урлеп в Марік? Сауна, бляді, всьо такоє. Атдахньош. Я ж всьо панімаю.

— Огнімьот.

— От шо він тобі зробив?

— В берці насяв. Я ті берці в каптьорке у Хлєбареза замовляв, паттерн койот. Штучна вєщь. Дві тищі вісімсот гривнів. Через нову пошту. А ото падло… А я ж з ним спав. Жерли з єдної тарілки. Спочатку я, потів воно. Как к радному относілся.

— К Хлібарєзу? Нихуясікі…

— Та к коту, блять!

— А… Панімаю..

— Всем стаять, блять! Збою на землю!

— Хлопці, тихо. Всьо штири пьять ноль. Френдліфайр. Чінгізхан Горькаму берці зассав. Ото він сказився.

— Кіт?

— Горький.

— Оті берці? Койоті з двома зіпами? Шо він в «Каптьорке брав»? Дві тищі вісімсот гривнів? Ієбіческая сіла!… А шо він тому котові зробив, шо настала така чудовіщна розплата? Курити є шо?

Пан сіржант глибоко зітхає. Пацани ставлять автомати на прідохранітелі, гасять тактичні ліхтарі та запалюють..

— Хтож того кота зроузміє. В нього ж глибока котяча душа. Може Горький годував його хуйово, або хвіртку йому не відкрив, а воно змерзло. Це з Давнього Єгіпту отаке пішло, тре єх було пиздить як собак, а єм ся поклоняли як богам. От коти й ахуєлі. От так з лічним составом навіть буває, коли не пиздиш як положено, то з них коти виходять, або связісти.

— Но то Горький хуйню впоров. Хто ж по котові з пистоля штреле? Тут агімьот треба. Або в Марік, в урлеп. Сауна, бляді…

— Всем стаять, блять! Збою на землю!

— Бажаєм здоровія, пан підполковник. Та всьо вже, разобралісь. Чотири пять нуль. Тут Чінгізхан Горькому у берці нассяв.

— В оті шо з «Каптьоркі»? Від Хліборєза? Койоти з двома зіпами? За дві тисячі вісімсот гривнєв?

— Так точно.

— От гадюка. Курва фостата. Тож берці як на весілля були. А я знав шо то непростий кіт. Сепар, стопудово. Так хтож по коту з пісталета стріляє? Тут не вцілиш. Тут треба із агнімьота. Горький, ти як себе чувствуєш?

— Та так, пан підполковник. Іспитую сильний стресс.

— То може тобі завтра в Марік? Сауна, бл… е-е-е-е… пірожено?

— Агнімьот.

— Слухай. Я розумію Но то. Береш берці, замотуєш в маскувальну сітку, чепиш до паракорду, та кидаєш в море. Потім витаскуєш за корд, кидаєш ще раз. І так п“ять разів. Потім сушиш під теном. А сам єхай в Марік. І нашо тобі огнімьот? Ну, кота шкода, бо воно живе, хоч і піздаватоє. Та ще й хату кусь підпалиш. Кіт в полі не біга, він, як сєпар, ховається в жилих кварталах, і зтуди гадить. Давай в Марік, а? Хлопці, дайте закуріть.

Й вони вони уходять, а Чінгізхан лупає на мене жовтими очима з даху Башти. Пан сіржант обертається та безпомічно розводе руками.

От такі друззя, блять

Короткіє рассказікі: 1 комментарий

Добавить комментарий