Нам помніцца варонє, або Йолка

Автор: | 06.11.2018 11:45

— Нам помніцця варонє!

— Гав- гав-гав-гав, — гучно рявкає новорічний хор батальону.

— А може буть собакє!

— Му-му-му-му!

— А можебуть каровє!

— Кар-кар-кар!

— Ужасно повєзло!

— Так, стаять, — каже комбат. — Шо це за хуйня? Де це ворона гавкала? Шо ви таке сіпваєте?

— Згідно бойовому розпоряжденню. — сумирно каже Робингуд. — От, в паперу написаний текст пісні. Тут підпис начмєда є. «Нам помніцца варонє. Гав, гав, гав.»

— А ну дай сюди.

Камбат розддивлюєцця текст на паперові. Первертає догори, потім абратно.

-Та то, Док стратив. То він «контрал це», та «контрал ве» на комп“ютеру. Сплутав строчкі. А шо самим голову важко включити? Як може ворона гавкати?

— Паслєдній раз, коли ми включили голову… То ви знаєте шо було. Давайте більше не порушувать Мінськіє саглашенія. Як написано, так і робимо.

— А шо такє «Людка — ням-ням-ням»? — падазрітельно питає камбат, перевертаючи листка.

— Е-е-е… То таке. То вже від руки дописали. То не в тому смислі шо ви подумали, а тому шо вона поваріха, То ми так тіпа кушаєм. Ви шо, як можна таке падумать! Цеж Цірцея!

Солдатня почина бурмотіти: «Кассандра… Афродіта… Кассіапєя…»

— А ну тіхо, — каже комбат. — Грєкі дрєвні. Нахуя ви йолку зрубали?

— Бо новий рік.

— Ще місяць! Сьодні тіко перше дікобря!

— Так а шо робить, коли дівятий бат вже лазить біля той йолки з сантімєтром! Хто перший встав, того і тапки. Було розпорядження почати підготовку до святкування нового року с першого жовтня. Провели опірацію по опєрєженію. ОБСЄ приїхало, питає — чому растєніе поперек двору лежить, ми сказали шо то в целях маскіровкі. Вони попизділи шось між себе москальскою, залізли в два білих джипа та поїхали кібеніматєрі.

Комбат сіда на ступєнькі та хоче заплакать, але не може, тому шо мужчіна та підпалковник.

— Вона ж ссохне до нового року!

— Нічо падобного, — вєжліво каже Робінгуд. — В нормальній хаті йолка стоїть до восьмого березня. А то бува шо до першого травня. Он і мєдіціна каже, шо може сохраніть. Але треба вісім літрув води, соль, пісок на день та маскіровочна сітка, щоби хвоя ся не засохла під сонцем.

Комбат мрачно дивиться на мене.

— Ага. Тіперь всьо панятно. Мало мені було горя із связюками, тепер в війну вступила мєдіціна. Ворона гав-гав-гав, кажеш? Пріслав ім хтото сиру. Грам, думаєцця, двєсті. А може буть і тріста. А може півкіла?

Я тікаю. Тобто відступаю, бо збройні сили не тікають. А занімають заранє підготовлені пазіції.

Нє, так воювать ніззя.

Раздел: Без рубрики

Нам помніцца варонє, або Йолка: 1 комментарий

Добавить комментарий