Он сказав паєхалі, або Стаять, я сказав

Автор: | 07.11.2018 13:13

— Паєхали, — каже Фокс. — Довгіє прощанія — довгіє сльози. Тим більше шо нєпрілічно плакать в капітана. В тебе дєсять днів урлепу, а йому ще служить. Пхай баула до паравозу. Двадцять друге та двадцять чверте місто. Верхні полки.

— Ну, ми поїхали, — кажу я.

— Ну єхайте, — каже капітан.

— Так ми сірьозно поїхали.

— Та уйобуйте вже нахуй, — шморгає носом капітан.

— Так ми щас візьмемо та таки поїдемо!

— Я зараз патруля покличу, шоби він вас в вагона запхав. Єхайте вже. Ніззя так довго прощатися, бо я себе відчуваю наче кась Джульєтта з балкону.

— Всьо то, шо міжду нами було…

— Ніхто ніколі не дізнається. Особливо шо ви тут в Маріку за останні п“ять днів наіспалнялі.

— А шо ми такє особєнно наіспалнялі? — театрально дивується Фокс.

— Я вам потім рапорти покажу. То добре, що ви гражданські парамілітари. Бо я не знаю, чи є звання нижче шеренгового, куди вас сука разжалувать, але я б вам вигадав вєлосіпедний танк замість галери. По трібуналу. Вас пустили пожити в поміщення телекомпанії, докі не буде білетів на Київ, нахуя ви стали там інтерву давать? Тераз вся країна дума, що в нас армія состоїть з двух довбойобів — один бородатий комік в кєпкє, другий — голий по пояс бабуїн. Всьо єхайте. Бо буду приміняти зброю. Давайте обнімемося напаслєдок. Тіко чєсно напаслєдок.

-Ви єдєтє? — ввічливо питає провідниця. — Бо поєзд поєдєт, а ви как хотітє.

— Прошу до мене державною мовою! — напіщенно відповіда Фокс. — Не «поєзд», а трейн. І не «ви как хатітє», а єз ю віл. Сенкью вері матч. Летс за пати стартед.

Та лізе в потяг з баулами. Проводниця лячно хрестицця справа на ліво.

— Не треба цього патріархату, — кажу я провідниці. — На мене він не діє, бо я католик. На мене вапще ніхуя не діє, окрім прямого наказу камандіру. Де у вас тут місце дваццять штири?

— Вони точно їдуть? — тихо питає літінант.

— Хуй йо зна, — також тихо каже капітан. — Потяг ще не смикнувся. Але думаю шо да, тіко не роби грусне вираженіє ліца, бо розчуляться та не поїдуть.

Собака гавка на прощаніє.

— Тихо, Бокс! — каже літінант. — Тебе ще тіко не хватало. Зараз Фокс обратно вилізе, бо він сабаків любе. Ща ще з тобою обнімацця почне. Сидь тіхо на сраці та роби пічальну морду, як пєрєд кармьожкой.

Я лізу в потяг. Потяг смикує.

— Ну, добре відпочить, — каже капітан. — Вам жеш в Кийові є де жити?

— Та знаю я одну тілікампанію… — мутно кажу я, замикаючи платформу. — там поживьом.

— А ну стаять! — реве капітан, шукаючи кобур.

— Поєзд камандє «стаять» не паччіняется, — грайливо каже провідниця, визираючи через плече.

— Бокс, взять! — каже літінант.

Бокс ся диве на потяг та робе собачій фейспалм.

Не, так воювать ніззя.

Раздел: Без рубрики

Он сказав паєхалі, або Стаять, я сказав: 1 комментарий

Добавить комментарий