Одісей та Пенелопа, або Як виносити сміття

— Пінілопочко, ласочко, ну давай вже не треба, — примирливо муркотів Одісей. — Я всьо поняв, більше не повторицця.

— Та пішов ти до дупи! Каже я на сікундочку, сміття винести, й десять років його чекай! Я вже заміж знову зібралася, так тут воно ся з“явило та жоніхов повбивало. А завтра воно знову вийде сміття винести, та кудись на десять років поїде, і знову десять років жоніхов збирай, а мені вже сорок лєт буде. В тебе совість є?

— Так війна ж була!

— Яка війна? З ким?

— Із троянцями.

— Із засранцями! Веліка атєчєствєна штири рокі шла, а ці гєрой десять років воювали із якимсь райцентром. Половина гіроів додому із дітьми ся вернули та по штири жінки! Ви там шо, прутнями воювали під сталінградом? Ваєваки хітромудрі…

— Так не тіко ж війна десять років! А дорога туда-обратно?

Одісей відчув шо бовкнув зайве.

— Я зараз пательнею тебе переєбу, — недобрим голосом сказала Пенелопа. — Шо шльом полетить в одну сторону, а сандалі в другу. Дорога, кажеш, туда-обратно? Странствія Одісея? Чули, чули про ці странствія. Уся Ітака тобою гордіцца… Ти як мій папа, шо поїде на рибалку, та повернеться через три дні бухий й без риби.

Треба було терміново видумать шось страшніше троянського коня.

— Так корабель жеж поламався! — вигукнув Одісей. — Чесне ахєйске. Довелось на попутках…

— І на попутчіцах. — вточнила Пенелопа.

Одісей зітхнув та знітився. Крить було нема чим. Курва Навсікая все розтринькала.

— А я тобі подарок привіз. — попробував басилей Ітакійській змінити тему розмови.

— Який?

— Ну, а шо з моря привозять, з курортів? Ракушкі.

— Ти довбойоб? Ми самі на морі живемо. В нас хата із ракушок.

— Та нє, то класні ракушки, турецькі. Притискаеш до вуха, і в голові морем шумить.

— Ми в хаті звукоізоляцію зробили, шоб в голові морем не шуміло. Тобто ти в хату із ракушок, де морем в голові шумить, привіз ракушку, шо шумить морем в голові… Ні, ну а шо, орігінально. Бінго! От скажи мені, Лаєртичу.

— Шо? — з надією скинувся Одісей.

-Чому тебе, такого, вибач на слові, дібіла, вся Греція назива Хітромудрим? Може я шото не знаю, або ніпанімаю?

Одісей похнюпився, та сів на канапу поруч з жінкою.

— Та я сам не знаю… Бач, Пінілопочко, дома в мене нічо не виходе. А на війні все чікі-пікі. Всьо організовано, ботінкі почищені, координація налагоджена. Кінь троянський — то хуйня, я у самого Агамемнона каптьорщіком був. А то не жарт, повір. Це сірьозна ваєнна посада, туди кого попало не беруть. Я ж ріально в розвідку ходив, в ємбатерії стояв… Шо там кінь, на мені тушняк був та зімнє обмундірованіє на підрозділ! Але, як біля тебе — то одразу дурію. Може то любов, га? Гормони кись на мене взаімодєйствують?

— Зробив би шось по хаті, дивись би й дома каптьорщіком став, — тихо відовіла Пенелопа. — Гормоніст Хитромудрий. А то тіко рибалка та колєсниці. Та олімпіада раз в штири роки.

— Так я тіко за! — зрадів Одісей та підхопився з канапи. — От шо ти хочеш? Ласочко, китюньочко! Шо по хаті треба робити? На руках тебе буду носити! От давай прямо зараз сміття винесу!..

Та осікся, наштрикнувшись на залізний погляд Пенелопи.

— Сиди тут. Сама винесу. Знаю вже я, як ти сміття виносиш.

З того часу на Ітаці сміття виносять тіко баби, шоби хітромудрі одісєі на війну не повтікали

.

Раздел: Без рубрики

Добавить комментарий