Камера літає по колу. В центрі кола на шикарно мебльованому якимись ящіками та залізними бочками військовому складі, за столом, один напроти одного сидять два модно одягнених в дорогий «Крайпресішн» та «5.11» суворі чоловіки. На мордах в них стильна неголеність-«троєчка», покерфейси та зіркальні окуляри. Руки чоловіків демонстративно лежать на столі. Стол – антікваріат, зроблений із справжнього… Читати далі »
Сколько я уже наслышался от ракообразных, что "родной язык тот, на котором думаешь". И тут же они начинали допытываться у меня шо в гестапо – на каком языке я думаю? Отвичайт немедлирен! Я честно отвечал, что на каком получится, в том числе на жестовом. Но они знали лучше меня на каком языке я думаю, и… Читати далі »
Одівання — то третій по счьоту після Жерття та Спання елемент відпочинку, але не останній по важливості. Це вам не на гражданкє — шоби тепло було та в шапачкє. То на гражданкє істи, спати та вдягатися суть функціональні речі, а на війні вони ся наповнюють культурним змістом. Вже на третій місяць вагітності, тьху ти, служби,… Читати далі »
J’y suis, j’y reste, старі Атреєві зарізякі, та сабах уль-кахар, панство-фрєменство, нємірні чюхчі піщаного Аракісу. Сьогодні старий фрємен Аль Бас уль Мурірум, або позивний Марара — шо по вашому, по атріццьки, значить Горький, розкаже вам на ніч, чому не треба брать шопапало у Бене Тлейлаксу, та чому корисно вміти читати багато, та шкідливо вміти читати… Читати далі »
З развлєчєніями на війні все дуже складно. Традиційна тріада «секс, драгз, рокендрол» тут не працює. Бо бухать ніззя, із сексом теж проблєми — то баби нема, то сил на бабу, а який до дупи рокендрол, коли вай-фай вимикають кожні дві години «із тактічєскіх соображеній»? «Тактіческі соображенія» – то шоб ви не думали, що Збойні Сили… Читати далі »
Екологія в Маріуполі не то шоб врєдна, але незвична. До неї треба пристосуватися, і далі все заєбок. Якшо їхати з евакопункту до шпиталю, то проїздиш вздовж Азовсталі. Скіко там кілометрув тре їхати точно не скажу, але дохуя, можна ся виспати. То, власне, не завод, а така собі екосистема, тіпа Бєловежскої пущі, тіко залізова. Там можна… Читати далі »
– Ах, как ето красіво! – каже журналістка, ляцкаючи фотіком у сторону Маріуполя. – Какіє тут закати! Наверноє, ріфракція какая-то над морєм. Кольори прямо як у віденіях Тімоті Лірі! – А давайте я на фоні цих віденій встану, – улесливо каже Фокс, – отак себе за голову візьму обома руками, рота розкрию та страшні очі… Читати далі »
«Четырнадцать пенни» требуют пострида, отвечающего на третий исконный украинский вопрос после «що трапилось?», «хто накоїв?» – это «що робить?» Докладываю: шо робыть пакашо неизвестно. Требуется концептуальное решение обустройства армии, а не пересборка советской модели, типа как глубокая модернизация кукурузника до истребителя почти пятого поколения. Есть люди, непригодные к несению службы — это данность. Не только… Читати далі »
Вот мы и вернулись после некоторого перерыва — о причинах которого я расскажу. То, что нас банили почем ни попадя — давно не секрет. Последний раз, насколько я помню, за коммент в стиле «вот, бля, дожились». Причины столь трепетного отношения рачни к нам кажутся непонятными, учитывая то, что мы не публикуем списки тайных счетов олигархов,… Читати далі »
Мы эту тему уже поднимали в "Водах Муад'Диба", хотел бы просто внести разъяснение. Эпилептическая реакция крымских оккупантов на известие о том, что днепровская вода стоит денег, а мировая цена болтается от половины до полутора долларов за куб неочищенного пресняка, связана с тем, что ракоцапы пришли из страны, обильной не только реками типа Лены, Оби, Енисея… Читати далі »
Сидить Фокс, чита шось з ноутбуку. Шо само по собі трєвожно, бо він більше візуал, ніж кнігочєй. Струм вимкнуто «із тактіческіх соображеній» – шо означає дріт від снігу порвався, связісти ніхуя не роблять, тому ноут від енергобанку, а інтернет від «жаби». В хаті темно, і єбальнік в нього від світла ноутбуку страшний та синій, як… Читати далі »
– Паєхали, – каже Фокс. – Довгіє прощанія — довгіє сльози. Тим більше шо нєпрілічно плакать в капітана. В тебе дєсять днів урлепу, а йому ще служить. Пхай баула до паравозу. Двадцять друге та двадцять чверте місто. Верхні полки. – Ну, ми поїхали, – кажу я. – Ну єхайте, – каже капітан. – Так ми… Читати далі »
– Нам помніцця варонє! – Гав- гав-гав-гав, – гучно рявкає новорічний хор батальону. – А може буть собакє! – Му-му-му-му! – А можебуть каровє! – Кар-кар-кар! – Ужасно повєзло! – Так, стаять, – каже комбат. – Шо це за хуйня? Де це ворона гавкала? Шо ви таке сіпваєте? – Згідно бойовому розпоряжденню. – сумирно каже… Читати далі »
Вот вам длинный и нудный ролик ни о чем – об РПГ-18 муха. Весь смотреть не надо. Но примерно с 0:40 начинается классика кино. Длится недолго, секунд десять, но такое в голливуде не снимут. Девочки могут не понимать, а мальчики поймут и объяснят – в чем заключался подвиг советского солдата. И это же не просто… Читати далі »
Сидимо им з Фоксом, гарні шо льотчікі люфтваффе в їдальні БіБі Кью. Койот, мультікам, всє дєла. Мідалі, сігни, налєпкі. Хлопи нас обходять по параболіческой траєкторії, дівке дзирять іздалєка та лупають очима. – Та не журись ти, Горькій, – каже Фокс. – Всякоє буває. – Та пішло воно всьо нахуй. Шо значить «Паніческий Піздец»? Мій позивний… Читати далі »
Було таке діло. Три гуцули злапали рака в плєн. Рак був з гармошкой, але ся заблукав на передовій, том шо в них був празднік — день хуй поймі кого із області промишлєнності та якогось святого. А то велике раччє свято, но раки нажерлися, відхуярили в небо боєкомплєкт та пішли в прісядку. А гуцули сидять на… Читати далі »